Комунальний заклад «Харківський вищий коледж мистецтв»
Комунальний заклад «Харківський вищий коледж мистецтв»
АРКІВСЬКИЙ ВИЩИЙ КОЛЕДЖ МИСТЕЦТВ

61010, Україна, м. Харків, вул. Українська, 8/10

+380 (57) 733-30-45 | +380 (57) 733-01-55

електронна скринька: kvkm67@gmail.com

Комунальний заклад «Харківський вищий коледж мистецтв»
АРКІВСЬКИЙ ВИЩИЙ КОЛЕДЖ МИСТЕЦТВ
+380 (57) 733-30-45 | +380 (57) 733-01-55
електронна скринька: kvkm67@gmail.com
61010, Україна, м. Харків, вул. Українська, 8/10

Викладачам коледжу! Запрошуємо Вас прийняти участь у педагогічному тренінгу. Детальніше у розділі «Викладачу»

61010, Україна, м. Харків, вул. Українська, 8/10
електронна скринька: kvkm67@gmail.com
+380 (57) 733-30-45 | +380 (57) 733-01-55
АРКІВСЬКИЙ ВИЩИЙ КОЛЕДЖ МИСТЕЦТВ
Комунальний заклад «Харківський вищий коледж мистецтв»
Комунальний заклад «Харківський вищий коледж мистецтв»
61010, Україна, м. Харків, вул. Українська, 8/10
електронна скринька: kvkm67@gmail.com
+380 (57) 733-30-45 | +380 (57) 733-01-55
АРКІВСЬКИЙ ВИЩИЙ КОЛЕДЖ МИСТЕЦТВ
61010, Україна, м. Харків, вул. Українська, 8/10
kvkm67@gmail.com
АРКІВСЬКИЙ ВИЩИЙ КОЛЕДЖ МИСТЕЦТВ
+380 (57) 733-30-45
З новим роком

Дякуємо, що завітали до офіційного сайту Харківського вищого коледжу мистецтв

Дякуємо, що завітали до офіційного сайту Харківського вищого коледжу мистецтв


Дякуємо, що завітали до офіційного сайту Харківського вищого коледжу мистецтв


Дякуємо, що завітали до офіційного сайту Харківського вищого коледжу мистецтв


+380 (57) 733-01-55
Перейти к контенту

ВСТУПНА КАМПАНІЯ – 2020

Програма вступних випробувань з предмета
«Українська мова» (диктант)
для вступників за освітньо-професійним ступенем «фаховий молодший бакалавр»
на основі базової загальної середньої освіти

Галузь знань: 02 «Культура і мистецтво»
Спеціальність: 024 «ХОРЕОГРАФІЯ»
Спеціалізації: «Народна хореографія», «Класична та сучасна хореографія».
Спеціальність: 025 «МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО»
Спеціалізації: «Народне інструментальне мистецтво», «Естрадне та джазове інструментальне мистецтво», «Народне пісенне мистецтво та хорове диригування».
Спеціальність: 026 «СЦЕНІЧНЕ МИСТЕЦТВО»
Спеціалізація: «Видовищно-театралізовані заходи»
Спеціальність: 029 «ІНФОРМАЦІЙНА, БІБЛІОТЕЧНА ТА АРХІВНА СПРАВА»

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Українська мова є державною мовою України. Це передбачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Оволодіння українською мовою сприяє залученню до надбань культури українського народу, виробляє почуття впевненості у власних силах, допомагає свідомо мотивувати вибір майбутньої професії.

Програму вступного випробування з української мови укладено для осіб, які вступають на основі базової загальної середньої освіти на здобуття освітньо-професійного ступеня фаховий молодший бакалавр згідно з Законом України «Про загальну середню освіту», відповідно до вимог і норм Державного стандарту базової середньої освіти, чинної програми з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів (Українська мова. 5-9 класи. Програма для закладів загальної середньої освіти з українською мовою навчання. − Київ: Видавничий дім «Освіта», 2013 (зі змінами, затвердженими наказом МОН України від 07.06.2017 №804).

У ній ураховано державний статус української мови, її cycпільні функції, взято до уваги специфіку навчального предмета, що має виразні інтегративні функції, здатність справляти різнобічний навчальний, розвивальний i виховний впливи на учнів, сприяти формуванню особистості, готової до активної, творчої діяльності у всіх сферах життя демократичного суспільства, сучасні організаційні форми, методи i технології навчання рідної мови в загальноосвітній школі.

Мета навчання української мови (предметна) – формування компетентного мовця, національно свідомої, духовно багатої мовної особистості.

Відповідно до поставленої мети головними завданнями навчання української мови є:

- виховання стійкої мотивації й свідомого прагнення до вивчення української мови;

- формування духовного світу вступників, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів, тобто прилучення через мову до культурних надбань українського народу й людства загалом;

- формування у вступників компетентностей комунікативно доцільно й виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях i сферах спілкування з дотриманням норм українського етикету;

- ознайомлення з мовною системою й формування на цій основі базових лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних i правописних умінь і навичок;

- здатності вступника до аналізу й оцінки мовних явищ i фактів;

- формування вмінь розрізняти, аналізувати, класифікувати мовні факти, оцінювати ïx з погляду нормативності, відповідності ситуації та сфери спілкування; працювати з текстом, здійснювати пошук інформації в різноманітних джерелах, використовувати її в самостійно створених висловленнях різних типів, стилів i жанрів.

Екзамен проходить у формі диктанту. Перевірці підлягають уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила та словникові слова, визначені для запам’ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації. Диктант зручний тим, що ставить усіх в однакові умови, оскільки вступники не мають права на вибір тексту чи його розміру, можна встановити абсолютну грамотність кожного з екзаменованих. Той, хто пише диктант, не може ухилитися від запису продиктованого і, отже, приховати неміцне засвоєння певного матеріалу.

Тексти вступних диктантів підібрано відповідно до основних правил орфографії та пунктуації. У них враховано такі вимоги: відображення рівня розвитку сучасної української мови; насиченість орфограмами та пунктограмами, різноманітною лексикою і стилістичними засобами, передбаченими програмою; відповідність нормам літературної мови. Тексти зорієнтовані на тематику культурологічної змістової лінії, тобто представляють українську літературу, історію, звичаї і традиції, мистецькі скарби, матеріальну і духовну культуру українського народу, загальнолюдські цінності. Диктанти адаптовано до чинного правопису сучасної української мови і методичних вимог навчальної програми з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів.

Тексти диктантів характеризуються відносною цілісністю і завершеністю, зрозумілі для всіх.

Письмова робота з української мови у вигляді диктанту надає можливість об’єктивно перевірити писемну (орфографічну й пунктуаційну) грамотність вступників. Обсяг текстів диктантів становить 170-190 слів з урахуванням як самостійних, так і службових частин мови.

Диктант триває одну астрономічну годину.


ВИМОГИ ДО РІВНЯ ПІДГОТОВКИ ВСТУПНИКІВ

Вступник повинен знати.

Український алфавіт.
Основні правила вживання звуків у різних позиціях слів.
Вживання великої букви.
Правила переносу частин слова.
Правопис голосних. Правопис ненаголошених голосних.
Чергування голосних і приголосних звуків.
Спрощення в групах приголосних.
Вживання м’якого знака та апострофа.
Подвоєння та подовження приголосних. Правопис слів іншомовного походження.
Відмінювання та правопис відмінкових закінчень іменників та прикметників.
Правопис відмінкових форм числівника.
Відмінювання і правопис займенників.
Правопис дієслів.
Правопис прислівників.
Правопис прийменників, сполучників, часток.
Правопис не, ні з різними частинами мови.
Розділові знаки в простому реченні. Тире в простому неускладненому реченні. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка.
Однорідні члени речення. Розділові знаки між однорідними членами речення. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них.
Відокремлені члени речення. Відокремлені додатки та обставини. Відокремлені і невідокремлені означення. Прикладка як різновид означення. Розділові знаки при прикладці.
Звертання. Розділові знаки при звертанні.
Вставні слова і речення. Вставлені слова і речення.
Складнопідрядні речення. Розділові знаки в складнопідрядних реченнях.
Порівняльні звороти.
Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.
Пряма мова і розділові знаки при ній. Передача прямої мови непрямою. Цитати. Розділові знаки при цитатах.

Вступник повинен уміти.

Грамотно і охайно писати слова з різними орфограмами.
Знаходити вивчені орфограми, пояснювати їх за допомогою правил.
Правильно записувати слова з вивченими орфограмами.
Правильно переносити слова.
Правильно записувати складні, складноскорочені слова, абревіатури.
Знаходити і виправляти орфографічні помилки.
Правильно ставити розділові знаки в реченнях з різними видами зв’язку.
Знаходити і виправляти пунктуаційні помилки на вивчені правила.
ЗМІСТ ПРОГРАМИ
Назва розділу
Зміст навчального матеріалу
Основні вимоги до підготовки абітурієнтів
Фонетика.
Графіка.
Орфоепія.
Орфографія.
Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї. Вимова звуків, що позначаються буквами г і ґ. Вимова наголошених і ненаголошених голосних. Ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом. Позначення на письмі ненаголошених голосних [е], [и] у коренях слів. Вимова приголосних звуків. Уподібнення приголосних звуків. Букви и, і після ж, ч, ш, щ та г, к, х у коренях українських слів. Спрощення в групах приголосних. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків. Засоби милозвучності українського мовлення. Основні випадки чергування у – в, і – й. Основні правила переносу. Правила вживання знака м’якшення. Буквосполучення йо, ьо. Правила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слів з апострофом. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків. Написання слів іншомовного походження: и, і у словах іншомовного походження; правопис м’якого знака та апострофа; подвоєння букв у словах іншомовного походження. Написання префіксів пре-, при-, прі-,  з- (зі-, с-), роз-, без- та ін.
Вступники повинні знати:
- що вивчають фонетика й орфоепія, графіка й орфографія: групи звуків, алфавіт, співвідношення звуків і букв;
- правила вживання великої літери, написання слів разом, окремо й через дефіс;
- написання прізвищ і географічних назв, слів іншомовного походження; правила переносу та графічного скорочення слів;
- вивчені орфоепічні та орфографічні правила.
Уміти:
- розрізняти у словах ненаголошені й наголошені голосні, тверді і мʼякі, дзвінкі та глухі приголосні;
- ділити слово на склади для переносу; визначати звукове значення букв у слові;
- вимовляти звуки і ставити наголос відповідно до орфоепічних норм;
- знаходити вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил;
- правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфоепічні та орфографічні помилки на вивчені правила.
Лексикологія і фразеологія.
Лексикологія. Лексичне значення слова. Однозначні й багатозначні слова. Використання  багатозначних слів у прямому й переносному значеннях.  Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми.
Групи слів за походженням: власне українські й запозичені (іншомовного походження) слова.
Активна й пасивна лексика української мови: застарілі слова (архаїзми й історизми), неологізми.
Групи слів за вживанням: загальновживані й стилістично забарвлені слова, діалектні, професійні слова й терміни, просторічні слова.
Фразеологія. Фразеологізми. Поняття про фразеологізм, його лексичне значення. Джерела українських фразеологізмів. Прислів’я, приказки, крилаті вирази, афоризми як різновиди фразеологізмів. Фразеологізми в ролі членів речення.
Вступники повинні знати:
- що вивчає лексикологія та фразеологія;
- лексичне значення слів, слова однозначні та багатозначні, слова в прямому і переносному значенні, омоніми, синоніми, антоніми, пароніми, слова власне українські й запозичені, застарілі слова й неологізми, загальновживані й стилістично забарвлені; лексичне значення фразеологізмів, прислів’я, приказки, афоризми.
Уміти:
-пояснювати лексичні значення слів, добирати до слів синоніми, антоніми, розрізняти значення омонімів, паронімів;
- вживати слова в прямому й переносному значенні;
- пояснювати значення фразеологізмів.
Будова слова. Словотвір. Орфографія.
Будова слова. Основа слова й закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Складні випадки правопису значущих частин слова. Словотвір. Основні способи словотворення в українській мові. Правопис складних слів разом і через дефіс, написання слів з пів-; правопис складноскорочених слів. Зміни приголосних при творенні слів: іменників з суфіксом -ин (а) від прикметників на -ський, -цький; буквосполученням -чн- (-шн-). Зміни приголосних при творенні відносних прикметників з суфіксами -ськ-, -цьк-, -зьк- та іменників з суфіксами -ств (о), -зтв (о), -цтв (о).
Вступники повинні знати:
- значущі частини слова, способи словотвору сучасної української мови, правила правопису складних і складноскорочених слів.
Уміти:
- відділяти закінчення слів від основи, членувати основу на значущі частини, добирати спільнокореневі слова, слова з однаковими префіксами й суфіксами;
- розрізняти форми слова й спільнокореневі слова, правильно вживати їх у мовленні;
- визначати спосіб творення слів.
Морфологія. Орфографія.
Іменник. Іменники загальні та власні. Велика буква і лапки у власних назвах. Рід іменників. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що мають форми тільки однини або тільки множини. Відмінки іменників. Кличний відмінок. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни й групи. Правопис відмінкових закінчень іменників. Правопис найуживаніших суфіксів. Букви -а (-я), -у (-ю) в закінченнях іменників чоловічого роду другої відміни. Букви е, и, і в суфіксах -ечок, -ечк, -ичок, -ичк, -інн (я), -енн (-я), -н (я), -инн (я), -ив (о), -ев (о). Не з іменниками. Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.
Прикметник. Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням. Ступені порівняння якісних прикметників. Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Правопис відмінкових закінчень прикметників. Прикметники твердої й м’якої груп. Перехід прикметників в іменники. Написання прикметників із суфіксами -еньк-, -есеньк, -ісіньк-, -юсіньк-, -ськ-, -цьк-, -зьк-. Букви е, о, и у прикметникових суфіксах --ев-(-єв-), -ов-(-йов-, -ьов-), -ин-, -ін-, -ичн-. Написання не з прикметниками. Написання -н- і -нн- у прикметниках. Написання складних прикметників разом і через дефіс. Написання прізвищ прикметникової форми.
Числівник: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Числівники кількісні (на означення цілих чисел, дробові, збірні) і порядкові. Числівники прості, складні й складені. Відмінювання кількісних і порядкових числівників. Правопис числівників. Буква ь на кінці числівників і перед закінченням у непрямих відмінках. Роздільне написання складених числівників. Написання разом порядкових числівників з -тисячний. Написання разом порядкових числівників з -тисячний. Узгодження числівників з іменниками. Правильне вживання числівників на позначення дат і часу.
Займенник. Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками й числівниками. Розряди займенників за значенням Відмінювання займенників усіх розрядів. Написання разом і через дефіс неозначених займенників. Правопис заперечних займенників. Написання займенників з прийменниками окремо. Вживання займенників ви, вам у ввічливому значенні при звертанні до однієї особи, написання цих займенників з великої букви у пошанівному значенні.
Дієслово. Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то). Безособові дієслова. Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Зміна дієслів у минулому часі. Майбутній час. Дієслова І і ІІ дієвідмін. Букви е, и в особових закінченнях дієслів I і II дієвідмін. Дієвідмінювання дієслів теперішнього й майбутнього часу. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного та наказового способів дієслів. Знак м’якшення у дієсловах наказового способу. Словозміна дієслів І та II дієвідміни. Особові та числові форми дієслів (теперішнього та майбутнього часу й наказового способу). Родові та числові форми дієслів (минулого часу й умовного способу). Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу. Не з дієсловами. Правопис -ться, -шся в кінці дієслів.
Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні й пасивні дієприкметники. Творення й відмінювання активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Правопис відмінкових закінчень дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Відокремлення комами дієприкметникових зворотів. Правопис голосних у закінченнях дієприкметників. Правопис голосних і приголосних у суфіксах дієприкметників. Написання -н- у дієприкметниках та -нн- у прикметниках дієприкметникового походження. Не з дієприкметниками.
Дієприслівник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівниковий зворот. Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові. Правопис дієприслівників. Не з дієприслівниками.
Прислівник. Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Зміни приголосних при творенні прислівників вищого та найвищого ступенів. Написання разом, окремо й через дефіс прислівників і сполучень прислівникового типу. Букви -н- та -нн- у прислівниках. Не і ні з прислівниками. И та і в кінці прислівників. Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників та дієприкметників. Написання прислівникових словосполучень типу: раз у раз, з дня на день...
Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку слів у словосполученні й реченні. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника. Види прийменників за будовою. Непохідні й похідні прийменники. Написання похідних прийменників разом, окремо і через дефіс. Особливості вживання прийменників з іменниками.
Сполучник. Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні, способу дії, мети, допустові, порівняльні, з’ясувальні, наслідкові). Групи сполучників за вживанням та за будовою. Написання сполучників разом і окремо. Розрізнення сполучників й однозвучних слів.
Частка. Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні. Написання часток. Не і ні з різними частинами мови.
Вигук. Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках.
Вступники повинні знати:
- що вивчає морфологія, частини мови, морфологічні ознаки і синтаксичну роль самостійних частин мови, роль у реченні службових частин мови, особливості правопису різних частин мови.
Уміти:
- розпізнавати в тексті різні частини мови, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль; визначати основні способи творення різних частин мови;
- правильно відмінювати іменники, прикметники, числівники, займенники, відрізняти правильні форми від помилкових;
- утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників;
- визначати особливості правопису займенників, числівників;
- узгоджувати числівники з іменниками;
- розпізнавати прийменники, сполучники, частки.
Синтаксис. Пунктуація.
Словосполучення. Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв’язок між словами й частинами складного речення. Головне й залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Словосполучення непоширені й поширені.
Речення. Види речень за метою висловлювання. Окличні речення. Речення прості й складні. Порядок слів у реченні. Логічний наголос. Розділові знаки в кінці речення.
Головні і другорядні члени речення. Підмет і присудок. Тире між підметом і присудком. Узгодження головних членів речення. Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення. Прикладка як різновид означення. Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки. Порівняльний зворот. Виділення порівняльних зворотів комами.
Односкладні прості речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, узагальнено-особові, неозначено-особові, безособові) і підмета (називні). Односкладне речення як частина складного речення.
Повні й неповні речення. Тире в неповних реченнях.
Речення з однорідними членами. Однорідні члени речення (із сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв’язком). Речення з кількома рядами однорідних членів. Однорідні й неоднорідні означення. Кома між однорідними членами. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Двокрапка і тире при узагальнювальних словах у реченнях з однорідними членами.
Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями). Звертання непоширені й поширені. Вставні слова (словосполучення, речення). Розділові знаки при звертаннях і вставних словах.
Речення з відокремленими членами. Поняття про відокремлення. Відокремлені другорядні члени речення. Розділові знаки при відокремлених членах.
Складне речення. Складносурядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення. Розділові знаки між частинами складносурядного речення.
Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Підрядні сполучники й сполучні слова у складнопідрядних реченнях. Основні види складнопідрядних речень. Розділові знаки між головною і підрядною частинами складнопідрядного речення. Розділові знаки у складнопідрядному реченні з кількома підрядними частинами.
Безсполучникове складне речення. Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні.
Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку. Розділові знаки в складному реченні з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку.
Пряма й непряма мова. Цитата. Діалог. Інтонація і розділові знаки при прямій мові,  цитаті, діалозі.
Текст як одиниця мовлення й продукт мовленнєвої діяльності. Текст, його основні ознаки. Будова  тексту. Мікротема й абзац. Ключові слова в тексті й абзаці. Види й засоби міжфразового зв’язку.
Вступники повинні знати:
- відомості про види та будову словосполучення й речення;
- види односкладних речень;
- відомості про неповні речення;
- відомості про однорідні члени речення;
- відомості про звертання, вставні слова, найчастіше вживані вставні слова й словосполучення;
- відомості про відокремлені та уточнюючі члени речення;
- правила розстановки розділових знаків при прямій мові, цитаті, діалозі;
- засоби зв’язку між простими реченнями в складному;
- правила вживання розділових знаків;
вивчені пунктуаційні правила.
Уміти:
- розрізняти речення різних видів (за метою висловлювання, характером граматичної основи, кількістю граматичних основ); правильно будувати й використовувати в мовленні словосполучення та речення вивчених видів;
- обґрунтовувати вживання розділових знаків за допомогою вивчених правил, ставити розділові знаки в кінці речення;
- правильно ставити розділові знаки, коли відсутній зв’язок між підметом і присудком, при непоширеній прикладці, порівняльному звороті;
- обґрунтовувати вживання тире в неповних реченнях;
знаходити однорідні члени речення (непоширені й поширені), різні ряди однорідних членів в одному реченні, узагальнюючі слова при однорідних членах речення, правильно ставити розділові знаки при однорідних членах речення та обґрунтовувати їх вживання;
- знаходити звертання, вставні слова (словосполучення, речення), обґрунтовувати вживання розділових знаків при них;
- правильно ставити розділові знаки при відокремлених та уточнюючих членах речення;
- правильно ставити розділові знаки при прямій мові, цитатах, діалозі;
- правильно ставити та пояснювати розділові знаки в складному реченні;
- знаходити й виправляти помилки на вивчені пунктуаційні правила.
ПОРАДИ ВСТУПНИКОВІ

До вступного іспиту кожен готується фактично впродовж усіх років навчання в школі. Та все ж звернімо увагу на кілька порад.

1. Не сподівайтеся, що складне вам не дістанеться. Якраз навпаки – найскладніші випадки, винятки можуть бути саме у вашому диктанті. Отже, вчіть усі правила.

2. Критично, вдумливо проаналізуйте свої помилки. Чому помилилися? Не знали правила зовсім? Переплутали з іншим? Були неуважними? Трапилося рідковживане слово? Не знали й ніколи не чули цього слова? Якщо знаєте причину помилки, легше запобігти їй.

3. Подумайте, які у вас можуть бути помилки. Скажімо, ви не дуже добре знаєте правила вживання апострофа чи помиляєтесь у написанні частки не з іншими словами, тоді в написаному тексті цілеспрямовано шукайте саме ці помилки.

4. Будьте уважні під час першого прочитання тексту: запамʼятайте заголовок; стежте за змістом та інтонацією; вловіть складні моменти, зорієнтуйтесь у них.

5. Не поспішайте писати слова, яких не знаєте. Після першого прочитання тексту запитайте екзаменатора, що означає незнайоме слово чи певний вислів. Памʼятайте: помилка любить зʼявитися там, де ви не розумієте значення слів, словоформ, синтаксичних структур.

6. Розчленуйте всю орфографію та пунктуацію на частини. Визначте, що в кожній є основним. Орфограми, що пишуться за фонетичним принципом (небо, зорі, ходити, маяк), вимагають лише уважного слухання. Для написання таких орфограм тренуйте слух. Це дає змогу грамотно писати навіть при відносно слабкому знанні правил.

7. Пам’ятайте, що існують такі правила орфографії, які розходяться з правилами орфоепії: чується [стобойу], а пишеться з тобою; відповідно: [милуйес':а] – милуєшся та ін. Ці орфограми побудовані на граматичній основі. Тут потрібно добре знати будову слова, словотвір, частини мови та їх морфологічні ознаки, систему відмінювання й дієвідмінювання. До них належать відмінкові форми змінних частин мови, дієслівні форми, правопис суфіксів і префіксів та ін.

8. Серед пунктограм можна виділити інтонаційні, структурні й змістові (смислові). Найпростіше з інтонаційними: можна натренувати слух на окличну, питальну й розповідну інтонацію, на паузи. І якщо знати, якій інтонації та паузі котрий знак відповідає, то основний мінімум розділових знаків буде поставлений. Структурні пунктограми найважчі. Щоб ними користуватися, треба добре знати синтаксичну будову речення. Це основна кількість розділових знаків і основні правила їх уживання. Змістові (смислові) пунктограми пов'язані зі структурними, бо синтаксична будова речення відображає його зміст, є формою логічного наповнення. Але один логічний зміст може мати кілька синтаксичних структур із різними розділовими знаками: як приїду – зайду, після приїзду зайду, коли приїду, то зайду.

9. Під час самостійної перевірки, якщо немає змоги прочитати написане вголос, бажано озвучити його подумки. Бо часто те, що ми написали, під час озвучування виявляється зовсім іншим.

А найголовніше – будьте максимально уважними. Успіхів вам!

ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ ВСТУПНОГО ІСПИТУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Для вступного диктанту добираються тексти, які відображають рівень розвитку сучасної української літературної мови, різноманітність синтаксичних конструкцій, лексичну повноту і багатство стилістичних засобів, сприяють утвердженню норм української літературної мови. Для них характерна відносна цілісність і завершеність змісту, максимальна насиченість орфограмами й пунктограмами, що передбачені програмою української мови як обов’язковий орфографічно-пунктуаційний мінімум.

За метою висловлювання це можуть бути тексти-розповіді, описи чи міркування.

Методика проведення вступного диктанту має такі обов’язкові етапи:

- читання екзаменатором тексту диктанту в цілому;

- виразне читання кожного речення зокрема – вступники повинні на слух сприйняти інтонаційний малюнок його;

- читання речення логічно виділеними частинами;

- перечитування викладачем речення в цілому – вступники остаточно визначаються в пунктуації речення;

- перевірка усього тексту диктанту в цілому;

- роботи здаються вступниками одразу ж після перевірки за викладачем.

Після запису вступниками тексту диктанту не виділяється час для самостійної перевірки. Психологічно це обґрунтовується так: у ході написання тексту увага вступників максимально концентрується, загострюється слух, активізується довільна пам’ять (пригадується необхідний лінгвістичний матеріал), а вже під час самоперевірки розумова напруга спадає (і це цілком природно!), закрадаються сумніви, непевність у написанні і в результаті – правильне написання найчастіше виправляється на неправильне.

Важливе значення для успішного написання контрольного диктанту має рівень оперативної пам’яті вступника – уміння утримувати і відповідно відтворювати на письмі по ходу диктування фрази, логічні частини тексту. Нерозвинена оперативна памʼять збиває з колективного ритму письма, спонукає до перепитування, заглядання у різні боки і врешті спричинює відставання.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності вступників є текстовий диктант.

Перевірці підлягають:

- уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила і словникові слова, визначені для запам’ятовування;

- уміння ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації;

- уміння належним чином оформляти роботу.

Перевірка диктантів здійснюється за традиційною методикою. Для диктанту використовується текст, доступний для розуміння вступників. Обсяг текстів диктантів становить 175-190 слів з урахуванням як самостійних, так і службових частин мови. Для диктантів використовуються тексти, які відповідають програмним вимогам і містять вивчені орфограми та пунктограми української мови.

Диктант оцінюється однією оцінкою на підставі таких критеріїв:

1) орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;

2) виправляються, але не враховуються такі орфографічні та пунктуаційні помилки:

а) на правила, які не внесено до шкільної програми;

б) на ще не вивчені правила;

в) у словах з написанням, що не перевіряється, над якими не проводилася спеціальна робота;

ґ) у відтворенні так званої авторської пунктуації;

3) повторювані помилки (у слові, яке повторюється в диктанті кілька разів) вважаються однією помилкою;

4) однотипні (помилки на те саме правило, але в різних словах) вважаються кількома помилками;

5) орфографічні та пунктуаційні помилки на неопрацьовані правила виправляються, але не враховуються.

Розрізняють грубі й негрубі помилки; зокрема, до негрубих належать такі:

1) у винятках з усіх правил;

2) у написанні великої літери в складних власних найменуваннях;

3) у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;

4) у випадках, коли замість одного розділового знака поставлений інший і якщо можлива інша інтонація;

5) у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як…; не що інше, як…; ніхто інший не…; ніщо інше не…);

6) пропуск одного зі сполучуваних розділових знаків або порушення їх послідовності;

7) заміна українських літер російськими.

Оцінювання вступного диктанту
Бали
Кількість помилок
200
0
196,251 (негруба)
192,51
188,751+1 (негруба)
1852
181,252+1 (негруба)
177,53
173,753+1 (негруба)
1704
166,254+1 (негруба)
162,55
158,755+1 (негруба)
1556
151,256+1 (негруба)
147,57
143,757+1 (негруба)
1408
136,258+1 (негруба)
132,59
128,759+1 (негруба)
125 Прохідний бал
10
121,2511
117,512
113,7513
106,2515
102,516
10017 і більше
Примітка. За кожне виправлення в роботі знімається 1 бал.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Державний стандарт базової і повної середньої освіти.
2. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів «Українська мова. 5-9 класи», затверджена Наказом Міністерства освіти і науки України від 04.06.2017.
3. Бурячок А.А. Орфографічний словник / А.А. Бурячок. – Тернопіль, 2000.
4. Великий тлумачний словник української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ, Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002.
5. Головащук С. І. Складні випадки наголошення: Словник-довідниКиїв – Київ: Либідь, 1995.
6. Караман С.О. Українська мова. Усний і письмовий (диктант) екзамени. Поглиблений етап вивчення: навчальний посібник у двох книгах С.О.Караман. – Київ, 1998.
7. Козачук Г.О. Українська мова для вступників: навч. посіб.–3-тє вид., стер. / Г.О. Козачук. –Київ, Вища школа, 2007.
8. Кращі сучасні диктанти з української мови для 5-11 класів. [укл. О.Г.Романова]. – Донецьк, 2001.
9. Орфоепічний словник української мови: В 2 т. / Уклад.: М. М. Пещак та ін. – Київ: Довіра, 2003.
10. Словник іншомовних слів [уклад.: С.М.Морозов, Л.М. Шкарапута]. – Київ, 2004.
11. Українська мова 5 кл.: підруч. для закладів загальної середньої освіти /О. П. Глазова. – Київ; Видавничий дім «Освіта», 2018. – 240с.
12. Українська мова: підручник для 6 кл. загальноосвітніх навчальних закладів /О. Глазова. – Київ: Видавничий дім «Освіта», 2014. – 240 с.
13. Українська мова: підруч. для 6 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О.В. Заболотний, В.В. Заболотний. – Київ; «Генеза», 2014. – 256с.
14. Українська мова: підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. О.В. Заболотний, В.В. Заболотний. – Київ; «Генеза», 2016. – 256с.
15. Українська мова: підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. П. Глазова. – Київ: Видавничий дім «Освіта», 2016. – 272 с.
16. Українська мова: підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О.В. Заболотний, В.В. Заболотний. – Київ; «Генеза», 2016. – 224с.
17. Українська мова: підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. П. Глазова. – Харків: ФОЛІО, 2016. – 288 с.
18. Українська мова: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / В.В. Заболотний, О.В. Заболотний. – Київ; «Генеза», 2017. – 272с.
19. Українська мова: підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів / Голуб Н.Б., Ярмолюк А.В. – Київ; Педагогічна думка, 2017. – 308с.
20. Українська мова: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Олександр Авраменко. – Київ: Грамота, 2017. – 160с.
21. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; Інститут української мови. – 2019.
22. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови / І.П. Ющук. – Київ, 2000.
© 2020 Комунальний заклад «Харківський вищий коледж мистецтв»
Використання та/або посилання на матеріали сайту тільки з дозволу власника – КЗ «Харківський вищий коледж мистецтв»
Cайт використовує cookie-файли. Ніяка особиста інформація не збирається
© 2020 Комунальний заклад «Харківський вищий коледж мистецтв»
Використання та/або посилання на матеріали сайту тільки з дозволу власника – КЗ «Харківський вищий коледж мистецтв»
Cайт використовує cookie-файли. Ніяка особиста інформація не збирається
© 2020 КЗ «Харківський вищий коледж мистецтв»
© 2020 КЗ «ХВКМ»
Назад к содержимому