ВИКЛАДАЧУ

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОРЯДОК ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ КЗ «ХФВКМ» ХОР

ЗАТВЕРДЖЕНО

Педагогічною радою коледжу

протокол №1 від «31» серпня 2020 року

ВВЕДЕНО В ДІЮ

Наказом від «12» листопада 2020 року №109

1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

1.1. Цей порядок регламентується Законами України «Про освіту», «Про фахову передвищу освіту», постановами КМУ від 21 серпня 2019 року №800 «Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників» та від 27 грудня 2019 року № 1133«Про внесення змін до Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників», Статутом коледжу і визначає процедуру, види, форми, обсяг (тривалість), періодичність, умови підвищення кваліфікації педагогічних працівників коледжу, включаючи механізм оплати, умови і процедуру визнання результатів підвищення кваліфікації. Система внутрішнього забезпечення якості освіти в коледжі, сформована у порядку, визначеному чинним законодавством України, включає в себе підвищення кваліфікації педагогічного складу.

1.2. Необхідною умовою проходження педагогічним працівником будь-якого виду атестації або сертифікації є підвищення кваліфікації на засадах вільного вибору форм навчання, програм і навчальних закладів.

Метою підвищення кваліфікації педагогічних працівників є їх професійний розвиток відповідно до державної політики у галузі освіти і культури та забезпечення якості освіти.

Обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації педагогічних працівників установлюється в годинах або кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі – ЄКТС, один кредит ЄКТС становить 30 годин) за накопичувальною системою.

Кожен педагогічний працівник коледжу відповідно до Законів України «Про освіту», «Про фахову передвищу освіту» зобов’язаний щороку підвищувати кваліфікацію.

Загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника коледжу не може бути менше ніж 120 годин на п’ять років.

Педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію в Україні та за кордоном (крім держави, що визнана Верховною Радою України державою-агресором чи державою-окупантом).

1.3. Здобуття першого (бакалаврського), другого (магістерського) рівня вищої освіти, третього (освітньо-наукового/освітньо-творчого) рівня або наукового рівня вищої освіти вперше або за іншою спеціальністю у межах професійної діяльності або галузі знань визнається як підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Обсяг підвищення кваліфікації шляхом здобуття наукового ступеня, рівня вищої освіти зараховується відповідно до встановленого обсягу освітньо-професійної (освітньо-наукової, освітньо-творчої) програми у годинах або кредитах ЄКТС, за винятком визнаних (зарахованих) результатів навчання з попередньо здобутих рівнів освіти.

1.4. Участь педагогічних працівників у програмах академічної мобільності на засадах, визначених Законами України «Про освіту», «Про фахову передвищу освіту», Положенням про порядок реалізації права на академічну мобільність, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. №579 (Офіційний вісник України, 2015 р., №66, ст.2183), та іншими актами законодавства, визнається педагогічною радою коледжу як підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Обсяг підвищення кваліфікації шляхом участі педагогічного працівника у програмі академічної мобільності зараховується в межах визнаних результатів навчання, але не більше ніж 30 годин або один кредит ЄКТС на рік.

1.5. У разі викладання декількох навчальних предметів (дисциплін) педагогічні працівники проходять підвищення кваліфікації за кожним предметом (дисципліною). Вони самостійно обирають послідовність підвищення кваліфікації за певними напрямами та предметами (дисциплінами) у міжатестаційний період в межах загального обсягу (тривалості) підвищення кваліфікації.

1.6. Директор, заступники директора, завідувачі відділення або циклової комісії коледжу, які вперше призначені на відповідну посаду, проходять підвищення кваліфікації відповідно до займаної посади протягом двох перших років роботи.

2. НАПРЯМИ, ФОРМИ ТА ВИДИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

2.1. Основними напрямами підвищення кваліфікації є:

- розвиток професійних компетентностей (знання навчального предмета, фахових методик, технологій);

- формування у здобувачів освіти спільних для ключових компетентностей вмінь, визначених частиною першою статті 12 Закону України «Про освіту»;

- психолого-фізіологічні особливості здобувачів освіти певного віку, основи андрагогіки;

- створення безпечного та інклюзивного освітнього середовища, особливості (специфіка) інклюзивного навчання, забезпечення додаткової підтримки в освітньому процесі здобувачів освіти з особливими освітніми потребами;

- використання інформаційно-комунікативних та цифрових технологій в освітньому процесі, включаючи електронне навчання, інформаційну та кібернетичну безпеку;

- мовленнєва, цифрова, комунікаційна, інклюзивна, емоційно-етична компетентність;

- формування професійних компетентностей галузевого спрямування, опанування новітніми виробничими технологіями, ознайомлення із сучасним устаткуванням, обладнанням, технікою, станом і тенденціями розвитку галузі економіки, підприємства, організації та установи;

- розвиток управлінської компетентності тощо.

2.2. Формами підвищення кваліфікації є:

- інституційна;

- очна (денна, вечірня);

- заочна;

- дистанційна;

- на робочому місці;

- на виробництві тощо.

Форми підвищення кваліфікації можуть поєднуватись та комбінуватись.

2.3. Видами підвищення кваліфікації є:

- навчання за програмами підвищення кваліфікації;

- участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо;

- стажування;

- інформальна освіта (самоосвіта).

2.4. Педагогічні працівники коледжу з урахуванням результатів самооцінки компетентностей і професійних потреб, змісту власної викладацької діяльності або посадових обов’язків самостійно обирають конкретні напрями, форми, види та суб’єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації (далі – суб’єкти підвищення кваліфікації).

3. СУБ’ЄКТИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗА ВИДАМИ ТА ФОРМАМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Навчання за програмою підвищення кваліфікації.

3.1. За такими видами підвищення кваліфікації як навчання за програмами підвищення кваліфікації, участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо суб’єктами підвищення кваліфікації можуть бути заклади освіти, наукові установи, інші юридичні чи фізичні особи, у тому числі фізичні особи – підприємці, що провадять освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних працівників на підставі своїх діючих ліцензії на вказану діяльність. Суб’єкт підвищення кваліфікації може організовувати освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації за місцем провадження власної освітньої діяльності, за місцем роботи педагогічних працівників або дистанційно через Інтернет, як це передбачено договором про підвищення кваліфікації.

3.2. Програма підвищення кваліфікації затверджується суб’єктом підвищення кваліфікації та повинна містити інформацію про її розробника (розробників), найменування, мету, напрям, зміст, обсяг (тривалість), що встановлюється в годинах та/або в кредитах ЄКТС, форму (форми) підвищення кваліфікації, перелік компетентностей, що вдосконалюватимуться або набуватимуться (загальні, фахові тощо). Програма також може містити інформацію про:

- розподіл годин за видами діяльності (консультація; аудиторна, практична, самостійна і контрольна робота тощо);

- особу (осіб), які виконують програму (рівень вищої освіти, категорія, науковий ступінь, педагогічне / вчене звання, місце та/або досвід роботи тощо);

- строки виконання програми;

- місце виконання програми (за місцезнаходженням суб’єкта підвищення кваліфікації та/або за місцезнаходженням замовника тощо), очікувані результати навчання;

- вартість (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання освітньої послуги;

- графік освітнього процесу;

- мінімальну та максимальну кількість осіб в групі;

- академічні, професійні можливості за результатами опанування програми;

- можливість надання подальшої підтримки чи супроводу;

- додаткові послуги (організація трансферу, забезпечення проживання і харчування, перелік можливих послуг для осіб з інвалідністю тощо);

- документ, що видається за результатами підвищення кваліфікації тощо.

Обсяг (тривалість) програми підвищення кваліфікації визначається відповідно до її фактичної тривалості в годинах без урахування самостійної (позааудиторної) роботи або в кредитах ЄКТС з урахуванням самостійної (позааудиторної) роботи.

3.3. За результатами проходження підвищення кваліфікації педагогічним працівникам видається документ про підвищення кваліфікації, технічний опис, дизайн, спосіб виготовлення, порядок видачі та обліку якого визначається відповідним суб’єктом підвищення кваліфікації, та містить таку інформацію:

- прізвище та ініціали (ініціал імені) педагогічного працівника, який пройшов підвищення кваліфікації;

- форму, вид, тему (напрям, найменування) підвищення кваліфікації та його обсяг (тривалість) в годинах або кредитах ЄКТС;

- дату видачі та обліковий запис документа про підвищення кваліфікації.

У документі про підвищення кваліфікації повинні бути зазначені:

- повне найменування суб’єкта підвищення кваліфікації (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові (у разі наявності) фізичної особи, яка надає освітні послуги з підвищення кваліфікації педагогічним працівникам (для фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб – підприємців);

- опис досягнутих результатів навчання;

- найменування посади (у разі наявності), прізвище, ініціали (ініціал імені) особи, яка підписала документ від імені суб’єкта підвищення кваліфікації та її підпис.

3.4. Результати підвищення кваліфікації у суб’єктів підвищення кваліфікації, які мають ліцензії на надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації – не потребують окремого визнання чи підтвердження педагогічною радою коледжу.

3.5. Документи про підвищення кваліфікації (сертифікати, свідоцтва тощо), що були видані за результатами проходження підвищення кваліфікації у суб’єктів підвищення кваліфікації – нерезидентів України, або тих, що не мають ліцензії на право здійснення діяльності з підвищення кваліфікації, потребують визнання та підтвердження педагогічною радою коледжу.

3.6. Документи про підвищення кваліфікації (або їх копії), отримані педагогічним працівником коледжу від суб’єктів підвищення кваліфікації, у триденний термін після їх отримання надаються до канцелярії коледжу і зберігаються в особовій справі педагогічного працівника коледжу.

Стажування.

3.7. Стажування здійснюється за індивідуальною програмою, що розробляється педагогічним працівником коледжу і подається на затвердження суб’єкту підвищення кваліфікації.

Індивідуальна програма стажування повинна містити інформацію про її обсяг (тривалість) та очікувані результати навчання. Індивідуальна програма стажування може містити також іншу інформацію, що стосується проходження стажування педагогічним працівником.

Між коледжем, працівник (працівники) якого проходить (проходять) стажування, та суб’єктом підвищення кваліфікації укладається договір (угода), що передбачає стажування одного чи декількох працівників. У такому випадку індивідуальна (індивідуальні) програма (програми) є невід’ємним (невід’ємними) додатком (додатками) до договору (угоди).За пропозицією однієї із сторін договору (угоди), до нього можуть вноситися зміни (уточнення) шляхом укладення відповідної додаткового договору (угоди), або додатка до договору (угоди).

Керівником стажування призначається педагогічний або науково-педагогічний працівник, який працює у суб’єкта підвищення кваліфікації за основним місцем роботи, має науковий ступінь або вчене, почесне чи педагогічне звання крім звання «старший вчитель», або успішно пройшов сертифікацію в установленому законодавством порядку. Стажування педагогічних працівників коледжу у інших суб’єктів підвищення кваліфікації здійснюється під керівництвом працівника, який має відповідний досвід роботи та кваліфікацію (далі – керівник стажування).

Суб’єктом підвищення кваліфікації у виді стажування може бути заклад освіти (його структурний підрозділ), наукова установа, інша юридична чи фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, що провадить освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних працівників на підставі чинної ліцензії.

Суб’єктом підвищення кваліфікації у виді стажування також може бути творчий колектив: професійний або аматорський (із званням народного) хореографічний колектив, оркестр, хор, ансамбль, бібліотека (наукова бібліотека, бібліотека обласного підпорядкування) тощо. Такі суб’єкти підвищення кваліфікації можуть не мати ліцензії у сфері підвищення кваліфікації. Обсяг стажування у таких суб’єктів підвищення кваліфікації обмежується одним кредитом ЄКТС (30 годин) на рік і рекомендується перш за все концертмейстерам коледжу та викладачам професійно-практичних дисциплін.

Суб’єкт підвищення кваліфікації може організовувати освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації виду стажування як за місцем провадження власної діяльності, так і за місцем роботи педагогічних працівників якщо це передбачено договором та відповідною індивідуальною програмою стажування.

3.8. За результатами проходження підвищення кваліфікації у виді стажування педагогічним працівникам видається документ про підвищення кваліфікації, технічний опис, дизайн, спосіб виготовлення, порядок видачі та обліку якого визначається відповідним суб’єктом підвищення кваліфікації, та містить таку інформацію:

- прізвище та ініціали (ініціал імені) педагогічного працівника, який пройшов підвищення кваліфікації;

- опис досягнутих результатів навчання;

- дату видачі та обліковий запис документа про підвищення кваліфікації;

3.9. Результати підвищення кваліфікації виду стажування у суб’єктів підвищення кваліфікації, які мають ліцензії на право здійснення освітньої діяльності з підвищення кваліфікації, не потребують окремого визнання чи підтвердження педагогічною радою коледжу.

Документи про підвищення кваліфікації (сертифікати, свідоцтва тощо), що були отримані педагогічним працівником коледжу за результатами проходження підвищення кваліфікації виду стажування від суб’єктів підвищення кваліфікації – нерезидентів України, або тих, що не мають ліцензії на право здійснення освітньої діяльності з підвищення кваліфікації, потребують визнання та підтвердження педагогічною радою коледжу.

3.10. Документи про підвищення кваліфікації (або їх копії) шляхом стажування, отримані педагогічним працівником коледжу, у триденний термін після їх отримання надаються до канцелярії коледжу і зберігаються в особовій справі педагогічного працівника коледжу.

Інформальна освіта (самоосвіта).

3.11. Тематика підвищення кваліфікації за видом інформальної освіти (самоосвіти) визначається педагогічним працівником коледжу самостійно і вноситься до річного календарного плану підвищення кваліфікації на підставі власного подання (заяви) на ім’я голови своєї циклової комісії не пізніше 25 грудня поточного року.

У заяві педагогічний працівник вказує тему, за якою буде здійснюватись інформальна освіта (самоосвіта), обсяг (тривалість) та розподіл годин на її опанування, строки опанування вказаної теми, очікувані академічні або професійні можливості за результатами опанування теми.

Обсяг (тривалість) інформальної освіти (самоосвіти) з опанування конкретної теми самоосвіти визначається в кредитах ЄКТС від 0,1 (3 години) до 1,0 (30 годин). При цьому підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти планується в межах одного кредиту ЄКТС (30 годин) на рік.

Очікуваними академічними або професійними можливостями за результатами опанування теми можуть бути:

- персонально розроблені електронні освітні ресурси, які впроваджено для використання в освітній роботі коледжу або за його межами;

- виступи із доповіддю на педагогічній, методичній раді, науково-практичній конференції або іншому масовому заході/зборах (як в коледжі, так і за його межами);

- виступи із сольною концертною програмою, або окремими концертними номерами як в коледжі, так і за його межами;

- опублікувані та запроваджені для використання в освітньому процесі методрозробки або інші матеріали за результатами опанування запланованої теми інформальної освіти (самоосвіти);

- використання сценарію масового заходу, власно створеного на підставі опанування теми інформальної освіти (самоосвіти) для проведення заходу як в коледжі, так і за його межами;

- використання студентами в освітньому процесі доробок педагогічного працівника, створених на підставі опанування тематики інформальної освіти (конспекти лекцій та доповідей, матеріали до самопідготовки студента, інструментовки, аранжування, клавіри тощо).

Результати підвищення кваліфікації педагогічного працівника шляхом інформального навчання (самоосвіти) публікуються на веб-сайті коледжу та в електронному портфоліо педагогічного працівника. Наявність індивідуального електронного портфоліо для зарахування педагогічною радою коледжу інформальної освіти (самоосвіти) як виду підвищення кваліфікації – обов’язкове.

3.12. За результатами інформальної освіти (самоосвіти) для її зарахування педагогічною радою коледжу як підвищення кваліфікації, педагогічний працівник готує клопотання та звіт у довільній формі з проведеної інформальної освіти (самоосвіти), у якому зазначає:

- тему;

- строки опанування та тривалість роботи над темою (у годинах або кредитах ЄКТС);

- результати використання опанованої теми в освітньо-виховному процесі із доданням скріншотів індивідуального електронного портфоліо педагогічного працівника, текстів (нотного матеріалу, сценаріїв тощо) виконаних робіт, афіш, оголошень, фотографій проведених заходів за результатами інформального навчання (самоосвіти), відгуків або рецензій на виконану роботу (за наявності) тощо.

3.13. Документи (їх ксерокопії) про підвищення кваліфікації (сертифікати, свідоцтва тощо), які були отримані педагогічним працівником коледжу за результатами проходження підвищення кваліфікації виду стажування від суб’єктів підвищення кваліфікації – нерезидентів України, або тих, що не мають ліцензії на право здійснення освітньої діяльності з підвищення кваліфікації), звіти з підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) разом із клопотанням (заявою) щодо їх зарахування як підвищення кваліфікації надаються педагогічними працівниками до педагогічної ради коледжу через секретаря педагогічної ради.

Клопотання (заява) з наданими матеріалами протягом місяця з дня його подання розглядається на засіданні педагогічної ради коледжу. Для визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна рада заслуховує педагогічного працівника щодо якості виконання програми підвищення кваліфікації, результатів підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти), дотримання суб’єктами підвищення кваліфікації умов договорів стажування та приймає рішення про:

визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічного працівника;

невизнання результатів підвищення кваліфікації педагогічного працівника.

У разі невизнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна рада коледжу може надати рекомендації педагогічному працівникові щодо повторного підвищення кваліфікації у інших суб’єктів підвищення кваліфікації та/або обрання іншої теми інформального навчання (самоосвіти). Педагогічна рада може прийняти рішення щодо неможливості подальшого включення суб’єкта підвищення кваліфікації до плану підвищення кваліфікації коледжу до вжиття ним дієвих заходів з підвищення якості надання освітніх послуг.

4. ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ З ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

4.1. Планування підвищення кваліфікації працівників коледжу здійснюється двома етапами.

На першому етапі здійснюється перспективне планування у поточному році на наступний календарний рік шляхом узгодження і затвердження адміністративною радою коледжу орієнтовного плану підвищення кваліфікації. Орієнтовний план підвищення кваліфікації повинен містити інформацію про загальну кількість педагогічних працівників, які проходитимуть підвищення кваліфікації, основні напрями та орієнтовний перелік суб’єктів підвищення кваліфікації, тематику підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти). Орієнтовний план підвищення кваліфікації формується методистом коледжу на підставі подання голів циклових комісій з урахуванням пропозицій педагогічних працівників і оприлюднюється на інформаційному стенді коледжу та на його веб-сайті щороку протягом двох робочих днів з дня його затвердження, але не пізніше 25 грудня поточного року.

4.2. Другий етап планування розпочинається після затвердження в установленому порядку кошторису коледжу на відповідний рік. Бухгалтерія коледжу (головний бухгалтер) невідкладно оприлюднює загальний обсяг коштів, передбачений для підвищення кваліфікації працівників коледжу, які мають право на підвищення кваліфікації за рахунок коштів місцевого бюджету, а також за рахунок інших коштів, передбачених у кошторисі коледжу для підвищення кваліфікації.

Протягом наступних 15 календарних днів з дня отримання зазначеної інформації кожен педагогічний працівник, який має право на підвищення кваліфікації за рахунок кошторису коледжу, або планує підвищення кваліфікації за власні кошти, подає голові своєї циклової комісії остаточну пропозицію до плану підвищення кваліфікації на відповідний рік, яка містить інформацію про тему (напрям, найменування) відповідної програми (курсу, лекції, модуля тощо), форми, обсяг (тривалість), суб’єкта (суб’єктів) підвищення кваліфікації, вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення), або про безоплатний характер для коледжу надання такої освітньої послуги.

4.3. Циклові комісії розглядають пропозиції своїх педагогічних працівників і надають подання методисту коледжу для їх подальшого направлення на затвердження педагогічною радою коледжу. За згодою педагогічного працівника його пропозиція може бути уточнена або змінена педагогічною радою коледжу зокрема з урахуванням обсягу видатків, передбачених на підвищення кваліфікації.

4.4. За результатами розгляду річного плану підвищення кваліфікації на підставі подання методиста коледжу, педагогічна рада коледжу в січні місяці поточного навчального року затверджує план підвищення кваліфікації на відповідний календарний рік в межах коштів, затверджених у кошторисі коледжу за всіма джерелами надходжень на підвищення кваліфікації на відповідний рік у тому числі і за рахунок коштів самостійного фінансування підвищення кваліфікації педагогічними працівниками.

4.5. План підвищення кваліфікації коледжу на відповідний рік включає: список педагогічних працівників, які повинні пройти підвищення кваліфікації у цьому році, теми (напрями, найменування), форми, види, обсяги (тривалість) підвищення кваліфікації (у годинах або кредитах ЄКТС), перелік суб’єктів підвищення кваліфікації, строки (графік), вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або примітку про безоплатний характер надання такої освітньої послуги чи про самостійне фінансування підвищення кваліфікації педагогічним працівником.

За погодженням педагогічного працівника, директора коледжу (уповноваженої ним особи) і суб’єкта підвищення кваліфікації строки (графік) підвищення кваліфікації педагогічного працівника протягом відповідного року можуть бути уточнені без внесення змін до плану підвищення кваліфікації.

4.6. На підставі плану підвищення кваліфікації директор коледжу (уповноважена ним особа) забезпечує укладення між коледжем та суб’єктом (суб’єктами) підвищення кваліфікації договору (угоди) про надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації на відповідний рік.

4.7. Не пізніше 25 грудня поточного календарного року педагогічні працівники повинні інформувати методиста коледжу про стан проходження ними підвищення кваліфікації у поточному році з додаванням копій отриманих документів про підвищення кваліфікації. Відповідна інформація зберігається в особовій справі педагогічного працівника відповідно до законодавства.

5. ФІНАНСУВАННЯ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

5.1. Джерелами фінансування підвищення кваліфікації педагогічних працівників коледжу є кошти місцевого бюджету (кошторис коледжу), кошти інших фізичних та/або юридичних осіб, власні кошти педагогічного працівника.

У разі підвищення кваліфікації педагогічних працівників за рахунок кошторису коледжу, укладення договору між коледжем та суб’єктом підвищення кваліфікації із зазначенням джерела фінансування підвищення кваліфікації є обов’язковим.

5.2. За рахунок коштів, передбачених у кошторисі коледжу здійснюється фінансування підвищення кваліфікації в обсязі, встановленому законодавством, і відповідно до плану підвищення кваліфікації:

- педагогічних працівників, які працюють у коледжі за основним місцем роботи;

- педагогічних працівників-сумісників які забезпечують надання загальної середньої освіти.

5.3. Самостійне фінансування підвищення кваліфікації за власним бажанням може здійснюватися як педагогічними працівниками, які працюють у коледжі за основним місцем роботи, так і іншими особами, які працюють у коледжі на посадах педагогічних працівників за сумісництвом, погодинно.

5.4. На час підвищення кваліфікації педагогічним працівником відповідно до затвердженого плану з відривом від виробництва (освітнього процесу) в обсязі, визначеному законодавством, за педагогічним працівником зберігається місце роботи (посада) із збереженням середньої заробітної плати. Витрати, пов’язані з підвищенням кваліфікації, відшкодовуються у порядку, визначеному законодавством.

5.5. Факт підвищення кваліфікації педагогічного працівника за рахунок коштів коледжу підтверджується актом про надання послуги з підвищення кваліфікації, який складається в установленому законодавством порядку, підписується директором коледжу або уповноваженою ним особою та суб’єктом підвищення кваліфікації. Такий акт є підставою для оплати послуг суб’єкта підвищення кваліфікації згідно з укладеною угодою (договором) щодо підвищення кваліфікації.

Упорядковано заступником директора з навчально-методичної роботи Сергій ЛИТВИН
22 серпня 2020 року
м.Харків